У третій частині книги «Українське шитво»
йдеться про вишивання рушників та хусток.
В комплексі українського народнього шитва рушники безперечно, займали одно з найголовніших місць. Крім свого, суто утилітарного призначення, яко втиральники, рушники знайшли свій широкий ужиток в різних родинних святах, як ось: весілля, поховання, закладини хати тощо. Переглядаючи український весільний ритуал, ми помітимо, що рушник там відограє значну ролю: рушниками молода перев'язує старостів, з рушником вона "кличе, на рушникові й шлюб бере". В ритуалі поховання рушниками перев'язували "цех, часто рушниками спускали труну в домовину, а іноді, коли ховали парубка або дівку, то рушником перев'язували й хрест на кладовищі. Закладаючи хату, рушниками часто підіймають сволоки, а потім ці рушники дарують майстрам. Поруч з таким використанням, знайшли рушники свій широкий ужиток як хатні прикраси: їх вішали на стінах, на іконах, картинах, над вікнами, дверима, тощо.